Дискусія, як метод досягнення цілі

Дискусія як метод досягнення цілей

Учнівське самоврядування має цілу низку завдань, але основне - сприяти формуванню особистісних якостей громадянина демократичної держави, патріота України, виховувати особистість, якій притаманні демократична громадянська культура, готовність до компетентної участі у житті суспільства.

Сьогодні нам понад усе бракує саме компетентного досвіду участі у суспільно-політичних процесах в країні. Тому насамперед ми маємо створити умови для того, щоб учні могли його набути: шляхом участі у шкільному самоврядуванні, створення дитячих і молодіжних об'єднань, співробітництва з громадськими організаціями, самостійного прийняття рішень й уміння діяти в правовому полі, аналізувати різноманітні ситуації, передусім, у своєму найближчому оточенні.

Брюс Чейр, професор Університету Брістоля (Велика Британія), в дослідженні «Інформаційний простір ХХІ століття», дійшов до висновку, що сучасній людині необхідно змінювати підхід до інформаційного поля, оскільки в порівнянні з 2000-ми роками, коли інформація змінювалась кожні 5 років, зараз цей процес проходить всього за 2 роки. Відповідно для того, щоб бути успішним, людина повинна постійно самонавчатися, удосконалювати власні навички і знання.

Отже, першим кроком в побудові активного, цілеспрямованого і успішного громадянина має бути навчання самостійного пошуку та «фільтрування» інформації. Теоретично це не складно, особливо врахувавши шалений розвиток технологій, але на практиці… Якщо задати елементарне питання в пошуку «Google», Ви отримаєте десятки тисяч варіантів посилань. Виникає проблема – як обрати те, що необхідно Вам? А найголовніше, як потім використати цю інформацію?

Я веду до того, що потрібен метод, який навчить молодих людей це робити. Ми живемо в час, коли існує неймовірна кількість підходів до розвитку, тому нам набагато легше, адже ми можемо використовувати напрацювання минулих поколінь. Один з таких методів – дискусія. Про неї і поговоримо далі.

Дискусія – це форма колективного обговорення, мета якого — виявити істину або знайти правильний розв'язок порушеного питання через висловлення власних міркувань та зіставлення поглядів опонентів на проблему.

Форматів проведення дискусії є більше 300. Я акцентую Вашу увагу виключно на одному.

«Оксфордська дискусія». По назві зрозуміло, що вперше була використана в Англії, від себе додам, що з’явилась ця модель в ХХ столітті.

ЇЇ принцип зводиться до того, що стосовно тези дискутують дві сторони – пропозиція і опозиція, кожна з яких має 3-5 спікерів. Окрім того, є голова і секретар. Функцію судді  виконує аудиторія. Кожна з наведених фігур має свої, чітко прописані обов’язки і завдання. Наприклад, перший спікер робить вступ по тезі, другий – готує аргументи, а третій – працює з контраргументами. Детальний опис моделі я можу надати після виступу всім бажаючим.

Цікавими є саме наслідки роботи в подібному форматі. В моїй школі «Оксфордська дискусія» використовується трохи менше, ніж один рік, проте деякі зміни ми спостерігаємо вже зараз.

Переважну більшість тез пропонуємо ми, учасники, тому на дискусію виносяться питання, які цікавлять нас. На початку було досить важко, оскільки ми не звикли слухати один одного, самостійно шукати інформацію, дивитись новини. Проте, з часом, ми навчились не тільки слухати, а й готувати виступи, які хронологічно обмежені, будувати аргументи, переконувати. Цей формат вимагає працювати в команді, адже кожен спікер залежить від попереднього. Приємною несподіванкою стала величезна кількість ідей щодо роботи учнівського самоврядування, які з’явились у процесі дискусії.  

Ми почали робити опитування серед учнів, що дало можливість акцентувати увагу на найважливіші питання, використовувати досвід самоврядувань не тільки України, а й інших держав. Я веду до того, що без дискусії ми не почали б цікавитись цими темами.

Пізніше ми перетворили дебати на платформу до обговорення ідей. Важливим є момент реалізації ідеї, оскільки саме по результату роботи нас будуть оцінювати наші наступники.

Кожен учасник форуму, який чує про теорію, напевно втомився адаптувати її до практики. Адже навіть комунізм в теорії був дуже гарною ідеєю.

На одному прикладі я розповім практичну складову дискусії. На сьомому засіданні ми мали тезу: «У місті жити краще, ніж в селі». Сторона пропозиції апелювала тим, що розваг в селі набагато менше, ніж в місті. Ви ж розумієте, що навіть опозиція в цей момент погодилась з таким аргументом. Всі, окрім керівника, який задав одне питання: «Що ми самі зробили для того, щоб життя було цікавіше?» Після цього питання почалась справжня дискусія, а по закінченню – ми визнали, що ідеї у нас є, тільки їх потрібно прорахувати.

Таким чином, ми створили Благодійний соціально-розважальний проект «7’я». На меті він мав збір коштів на аудіо-систему. За нашими підрахунками потрібна сума складала 8000 грн. Досвіду написання проектів ми не мали. 100% впевненості в тому, що ціль досяжна, теж.

На допомогу прийшов наш керівник, який разом з ініціативною групою учнівського самоврядування написав проект. Для того, щоб заробити досить велику для учнів суму, ми запропонували провести ярмарок національної кухні, запросили жителів трьох сіл на наш захід, заручились підтримкою  двох сільських голів, з якими вперше в житті провели справжні переговори (дякувати дебатам, досвід аргументації у нас був), запросили всіх фермерів, які пообіцяли підтримати нашу ідею. В другій частині проекту ми провели гру КВК між шкільною збірною та районною організацією учнівського самоврядування «Союз старшокласників «Лідер». Членами журі стали керівники освіти Козятинського району.

У ході підготовки ми помітили, скільки людей переживають за нашу ідею, скільки небайдужих допомагало нам в її реалізації, і це нас заряджало на успіх. Своїми зусиллями ми привели сільський будинок культури до ладу. Створили декорації для виступів. Розписали сценарії. Склали меню ярмарку.

Зрештою, з потрібних 8000 гривень, ми зібрали 8700, а начальник відділу освіти Козятинської райдержадміністрації – Аліна Анатоліївна Діденко, подарувала ще 5000 грн на наші цілі.

Ви можете сказати, що багато шкіл роблять ярмарки і не афішують це, як досягнення. Але… Наш ярмарок був лише складовою частиною від задуму. Проект відрізняється від ярмарку тим, що мав прорахований результат, який ми самі визначили, мав розрахунок на час, сили та залучені кошти. Тобто ми не досягли успіху випадково, ми все прорахували і паралельно влаштували свято для жителів трьох сіл.

Безумовно, не маючи підтримки зі сторони дорослих, досягнути мети було б дуже важко. Ось тут нам дуже знадобився досвід участі в дебатах. Не всі дорослі розуміли, що саме ми хочемо, чому просто не попросимо. Кожну розмову ми прораховували, виставляючи аргументи згідно схем, яких нас вчили. Жодна ділова зустріч не закінчилась провалом, а це та якість, яка просто необхідна керівникам майбутнього.

Після нового року ми плануємо розпочати співпрацю з фондами, які фінансують освітні проекти і тренінги. Я більш ніж впевнена, що поставленої цілі моя команда досягне.

А тепер уявіть, що не було того сьомого засідання, де зовсім випадково з’явилась теза: «У місті жити краще, ніж в селі». Чи був би рівень нашої впевненості таким же, як зараз? Навряд. Ми дійшли б до цієї потреби, але пізніше. Можливо, занадто пізно.

Для якісних змін, які проходять зараз в державі, необхідні люди, які підтримають початок попередників і будуть розвивати його до успішного етапу. Ці люди повинні мати навички публічних виступів, вміти аргументувати та контр-аргументувати, мати толерантне ставлення до опонентів та чітко дотримуватись встановлених правил. Всі ці якості виховує мій Дискусійний клуб «Victory», в якому ми працюємо по принципу Оксфордської дискусії.

Оксфордська модель дискусії не є рішенням усіх наших питань. Проте, вона дала початок розвитку принципово іншого учнівського самоврядування в нашій школі. Учні почали розуміти, що недосяжних цілей просто не існує. Для їх реалізації потрібна лише віра в ідею, в команду і трохи хоробрості.  

Автор: Задорожна Аліна